глитати
ГЛИТАТИ, аю, аєш, недок., перех. Жадібно, квапливо ковтати. А він їв, усе глитав: то хапав шматки хліба і набивав ними рота, то хапався за гарячу яєчню, глитав мандрики... (Морд., 1, 1958, 219); Глитаючи її [воду] у борсанні безсилім, Примару смерті я побачив віч-на-віч (Рильський, Поеми, 1957, 263); * У порівн.Все одхиляє [Мишко] убік голову, ніби на той обід і дивитись не хоче. Тільки в горлі у його кавкало, мовби глитав великі камінці (Вас., II, 1959, 133).
Глитати сльози - те саме, що Ковтати сльози (див. ковтати). Здригнув увесь [Наум], скріпив серце, а сльози знай глита (Кв.-Осн., II, 1956, 86).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глитаю | глитаємо |
2 особа | глитаєш | глитаєте |
3 особа | глитає | глитають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глитатиму | глитатимемо |
2 особа | глитатимеш | глитатимете |
3 особа | глитатиме | глитатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | глитав | глитали |
Жіночий рід | глитала | |
Середній рід | глитало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | глитаймо | |
2 особа | глитай | глитайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | глитаючи | |
Минулий час | глитавши |