глитаєнко
ГЛИТАЄНКО, а, ч. Син глитая. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка,.. який щоліта бився на сільських храмах з хутірськими глитаєнками (Гончар, Таврія.., 1957, 13); Підводжу очі, а то наш-таки сільський один, глитаєнко. Я в його батька колись усю молодість свою проішачив (Збан., Малин. дзвін, 1958, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глитаєнко | глитаєнки |
Родовий | глитаєнка | глитаєнків |
Давальний | глитаєнкові, глитаєнку | глитаєнкам |
Знахідний | глитаєнка | глитаєнків |
Орудний | глитаєнком | глитаєнками |
Місцевий | на/у глитаєнку, глитаєнкові | на/у глитаєнках |
Кличний | глитаєнку | глитаєнки |