глумливо
ГЛУМЛИВО. Присл. до глумливий. - Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? - відповів [Сава] глумливо (Коб., II, 1956, 35); Він був високий на зріст і доброго складу чоловік. з голубими очима, правильним профілем обличчя, русявим волоссям, з глумливо складеними вустами (Бойч., Молодість, 1949, 226); * Образно. Глумливо шуміли на вітрі зелені сосни, кудись у безвість тяглися лісові нетрі (Збан., Єдина, 1959, 86).