глупак
ГЛУПАК, а, ч., рідко. 1. Нерозсудлива, нерозумна людина. Тільки глупак не зрозуміє, що Жозефіна припленталась сюди не для читання книжки (Хижняк, Невгамовна, 1961, 137).
2. тільки з запереч. не у знач. присудк. сл. з інфін. Охочий до чого-небудь. Треба випить, був покійник Випить не глупак (Мал., Серце.., 1959, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глупак | глупаки |
Родовий | глупака | глупаків |
Давальний | глупакові, глупаку | глупакам |
Знахідний | глупака | глупаків |
Орудний | глупаком | глупаками |
Місцевий | на/у глупаку, глупакові | на/у глупаках |
Кличний | глупаку | глупаки |