гліцин
ГЛІЦИН, -у, ч. 1. Див. глікокол. 2. Органічна сполука ароматичного ряду; застосовують у фотографії в якості проявника.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гліцин | гліцини |
Родовий | гліцину | гліцинів |
Давальний | гліцинові, гліцину | гліцинам |
Знахідний | гліцин | гліцини |
Орудний | гліцином | гліцинами |
Місцевий | на/у гліцині | на/у гліцинах |
Кличний | гліцине | гліцини |