гогонути
ГОГОНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гоготати 1, 3. Тільки увійшов Яків в гущавину кущів, як ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти з усіх кінців (Вас., II, 1959, 63); Не вспіла бричка зникнути з очей, як уся кумпанія так і гогонула і довго качалася од реготу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 107).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гогону | гогонемо |
2 особа | гогонеш | гогонете |
3 особа | гогоне | гогонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гогонув | гогонули |
Жіночий рід | гогонула | |
Середній рід | гогонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гогонімо | |
2 особа | гогони | гогоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | гогонувши |