гоготати
ГОГОТАТИ, очу, очеш і ГОГОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Видавати сильні глухі переривчасті звуки (про грім, полум'я і т. ін.). Грім гогоче, а блискавка Хмару роздирає (Шевч.. 1, 1951, 113); Тільки тепер почув [Саїд], як гоготів.. водоспад (Ле, Міжгір'я, 1953, 249).
2. Видавати звуки, схожі на «го-го» (про гусей). Гуси під небом почнуть гоготіти (Щог., Поезії, 1958, 87); Скільки клопоту в бабусі: Кури, пави, утки, гуси... Ті гогочуть, ті голосять - У бабусі їсти. просять (Шпак, Вибр., 1952, 68).
3. розм. Голосно, нестримно сміятися. Пани професори про щось довго сперечались, не слухаючи і перебиваючи один одного: Іваницький тихо, замріяно, зі скаргою, крізь сльози, - Турчинович бурхливо, гогочучи (Кол., Терен.., 1959, 41); Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукує круті слова, гогоче (Чаб., Балкан. весна, 1960, 350).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гогочу | гогочемо |
2 особа | гогочеш | гогочете |
3 особа | гогоче | гогочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гоготатиму | гоготатимемо |
2 особа | гоготатимеш | гоготатимете |
3 особа | гоготатиме | гоготатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гоготав | гоготали |
Жіночий рід | гоготала | |
Середній рід | гоготало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гогочімо | |
2 особа | гогочи | гогочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гогочучи | |
Минулий час | гоготавши |