годинникар
ГОДИННИКАР, я, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (Фр., IV, 1950, 205); Високу оцінку нашій годинниковій промисловості дали англійські годинникарі, які відвідали влітку 1956 року Радянський Союз (Наука.., 12, 1960, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | годинникар | годинникарі |
Родовий | годинникаря | годинникарів |
Давальний | годинникареві, годинникарю | годинникарям |
Знахідний | годинникаря | годинникарів |
Орудний | годинникарем | годинникарями |
Місцевий | на/у годинникарі, годинникареві | на/у годинникарях |
Кличний | годинникарю | годинникарі |