годний
ГОДНИЙ, ГОДЕН, годна, годне, розм. 1. Те саме, що гідний 1. Щоб бути годним своєї коханої,.. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Коцюб., III, 1956, 281); Ділом істинним я доведу народу, Що годен імені народного слуги (Бажан, 1, 1946, 83).
2. Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. - До столярської роботи не приймають, там треба стояти, бігати, а я не годен (Фр., І, 1950, 10); Йти Юра не годний - він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг (Смолич, II, 1958, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | годний | годна | годне | годні |
Родовий | годного | годної | годного | годних |
Давальний | годному | годній | годному | годним |
Знахідний | годний, годного | годну | годне | годні, годних |
Орудний | годним | годною | годним | годними |
Місцевий | на/у годному, годнім | на/у годній | на/у годному, годнім | на/у годних |