годованчик
ГОДОВАНЧИК, а, ч. Пестл. до годованець. Якось при дворі пана старости ніби зустрічав [Михась] цього улесливого годованчика (Ле, Хмельницький, І, 1957, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | годованчик | годованчики |
Родовий | годованчика | годованчиків |
Давальний | годованчикові, годованчику | годованчикам |
Знахідний | годованчика | годованчиків |
Орудний | годованчиком | годованчиками |
Місцевий | на/у годованчику, годованчикові | на/у годованчиках |
Кличний | годованчику | годованчики |