голісінький
ГОЛІСІНЬКИЙ, а, е. Зовсім голий. Тим часом синя хвиля Ганнусю виносить. Голісінька, стрепенеться, Сяде на пісочку... (Шевч., 1, 1951, 168); Он яка зима у великому місті. Снігу тільки й усього, що в скверах та на дахах будинків, а тротуари голісінькі, мов тік (Вільде, На порозі, 1955, 196); Голова голісінька, як долоня (Кв.-Осн., II, 1956, 211).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голісінький | голісінька | голісіньке | голісінькі |
Родовий | голісінького | голісінької | голісінького | голісіньких |
Давальний | голісінькому | голісінькій | голісінькому | голісіньким |
Знахідний | голісінький, голісінького | голісіньку | голісіньке | голісінькі, голісіньких |
Орудний | голісіньким | голісінькою | голісіньким | голісінькими |
Місцевий | на/у голісінькому, голісінькім | на/у голісінькій | на/у голісінькому, голісінькім | на/у голісіньких |