гомінкий
ГОМІНКИЙ, а, е. Те саме, що гомінливий. В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (Коцюб., І, 1955, 311); Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Вишня, І, 1956, 327); Ночувати доводилося десь у горах чи біля гомінких водоспадів Кзил-Су (Ле, Міжгіря, 1953, 145); Ось він [ліс], великий, ..гомінкий! (Фр., І, 1955, 256).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гомінкий | гомінка | гомінке | гомінкі |
Родовий | гомінкого | гомінкої | гомінкого | гомінких |
Давальний | гомінкому | гомінкій | гомінкому | гомінким |
Знахідний | гомінкий, гомінкого | гомінку | гомінке | гомінкі, гомінких |
Орудний | гомінким | гомінкою | гомінким | гомінкими |
Місцевий | на/у гомінкому, гомінкім | на/у гомінкій | на/у гомінкому, гомінкім | на/у гомінких |