гонщик
ГОНЩИК, а, ч. Учасник гонок. Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (Собко, Скеля.., 1961, 130); * У порівн. Спинив [Грім] мотоцикла, висадив Гната і знову полетів до своєї контори, припавши грудьми до руля, розпластався на рамі, наче справжній гонщик на змаганнях (Кучер, Трудна любов, 1960, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гонщик | гонщики |
Родовий | гонщика | гонщиків |
Давальний | гонщикові, гонщику | гонщикам |
Знахідний | гонщика | гонщиків |
Орудний | гонщиком | гонщиками |
Місцевий | на/у гонщику, гонщикові | на/у гонщиках |
Кличний | гонщику | гонщики |