гордовитість
ГОРДОВИТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. гордовитий 1, 3. Гордовитість, зобиджене самолюбство, кривда в час любові, - все це збурлило його душу до самого дна (Н.-Лев., IV, 1956, 267); Обтрусивши сніг, одразу ж стала схожа на ту Марію, яку він недолюблював за гордовитість і холодну неприступність (Руд., Остання шабля, 1959, 43); Ми заявляємо це не від гордовитості чи пихи, а тому, що упевнені в своїх силах і правоті (Довж., III, 1960, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гордовитість | гордовитості |
Родовий | гордовитості, гордовитости | гордовитостей |
Давальний | гордовитості | гордовитостям |
Знахідний | гордовитість | гордовитості |
Орудний | гордовитістю | гордовитостями |
Місцевий | на/у гордовитості | на/у гордовитостях |
Кличний | гордовитосте | гордовитості |