горьований
ГОРЬОВАНИЙ, а, е. Сповнений горя, біди; гіркий. Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34); Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Ле, Право.., 1957, 241); // Здобутий важкою працею; вистражданий. Загубився [Прохор] між тими городськими панами, що так і дивляться, де б поживитися, що тільки й ждуть, доки мужик їм привезе того хліба горьованого (Мик., II, 1957, 79); З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (Стельмах, Хліб.., 1959, 216); // Який горював або горює. - Ех, матері ви наші, жінки наші горьовані, - подумав Гурій Андріянович (Сенч., Опов., 1959, 76); Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодюги й несвідомі (Ю. Янов., І, 1954, 254).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | горьований | горьована | горьоване | горьовані |
Родовий | горьованого | горьованої | горьованого | горьованих |
Давальний | горьованому | горьованій | горьованому | горьованим |
Знахідний | горьований, горьованого | горьовану | горьоване | горьовані, горьованих |
Орудний | горьованим | горьованою | горьованим | горьованими |
Місцевий | на/у горьованому, горьованім | на/у горьованій | на/у горьованому, горьованім | на/у горьованих |