гравець
ГРАВЕЦЬ, вця, ч. 1. Учасник гри (у 2 знач.). Взяття ворожої фігури не є обов'язковим і робиться лише за бажанням гравця, що має черговий хід (Перша книга шахіста, 1952, 22); Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Янов., II, 1954, 31); // Той, хто захоплюється якою-небудь грою, знавець якоїсь гри. - Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 279); [Ватутін:] Війна - не шахи. Нами керує творча ідея, а не азарт гравця (Дмит., Драм. тв., 1958, 131).
2. розм. Той, хто грає на якому-небудь музичному інструменті. Такі вже гудки навчився [Ванько] подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гравець | гравці |
Родовий | гравця | гравців |
Давальний | гравцеві, гравцю | гравцям |
Знахідний | гравця | гравців |
Орудний | гравцем | гравцями |
Місцевий | на/у гравці, гравцеві | на/у гравцях |
Кличний | гравцю | гравці |