граціозний
ГРАЦІОЗНИЙ, а, е. Повний грації, витончений у позах, рухах. Олеся вибігла на ганок і стала в граціозній позі (Н.-Лев., III, 1956, 134); Струнка, граціозна, легка, мов вітер, вона біжить стежкою, черкаючи білими рукавами колосся (Шиян, Гроза.., 1956, 484); // Який відзначається витонченістю форми. Барвінковий вінок квітчав граціозну голівку (Ільч., Серце жде, 1939, 49); Він оглянув величний храм граціозної архітектури Растреллі (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 121); // Витончено красивий (про художній твір і т. ін.). З приводу граціозної пісеньки «Утоптала стежечку» Шевченка якось запитували, чи не є вона фольклорним записом (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | граціозний | граціозна | граціозне | граціозні |
Родовий | граціозного | граціозної | граціозного | граціозних |
Давальний | граціозному | граціозній | граціозному | граціозним |
Знахідний | граціозний, граціозного | граціозну | граціозне | граціозні, граціозних |
Орудний | граціозним | граціозною | граціозним | граціозними |
Місцевий | на/у граціозному, граціознім | на/у граціозній | на/у граціозному, граціознім | на/у граціозних |