гризня
ГРИЗНЯ, і, ж., розм. 1. Бійка між тваринами. Він узяв його [собаки] вухо, подране в щоденній гризні, і стиснув його між пальцями (Мик., II, 1957, 177); В цей час знялася на подвір'ї страшенна метушня, лемент, тупіт, собача гризня (Збан., Незабутнє, 1953, 61).
2. перен. Сварка, лайка у людей. - І чого воно так, Катре, тільки у людей зайде свято - у нас здіймається гризня? - промовляє [Іван] мов сам до себе (Вас., І, 1959, 300); - Хоч би ти, Якове, з ним до пуття, без гризні поговорив (Стельмах, Хліб.., 1959, 504); // Гострі суперечки між протилежно настроєними групами людей. В капіталістичних країнах взаємовідносини між працівниками мистецтва побудовані на взаємознищенні, гризні, конкуренції (Довж., III, 1960, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гризня | гризні |
Родовий | гризні | гризней |
Давальний | гризні | гризням |
Знахідний | гризню | гризні |
Орудний | гризнею | гризнями |
Місцевий | на/у гризні | на/у гризнях |
Кличний | гризне | гризні |