гримати
ГРИМАТИ, аю, аєш, недок. 1. Сильно стукати, ударяти, бити чим-небудь. Але Бовдур не слухав того гомону, стояв коло дверей і... гримав кулаками (Фр., І, 1955, 315); [Іван:] А, що-бо ви за народ такий! Тільки що вступив у речі з паничем, а ви вже й ногами гримати (Кроп., І, 1958, 67); // Створювати гучні, різкі звуки, гуркіт, діючи чим-небудь на щось. Галина Львівна .. гримала на плиті комфорками (Гур., Наша молодість, 1949, 253); // Створювати або видавати сильний стук, шум і т. ін. Десь в сінях щохвилини гримали двері, кричали кури і розливалась вода (Коцюб., II, 1955, 357); Йшли обози, гримали тачанки, Покривала стяги пилюга (Мал., І, 1956, 80); За горою десь гримали гармати (Гонч., Вибр., 1959, 372).
2. на кого, із спол. щ о і без додатка. Голосно лаяти, дорікати кому-небудь у чомусь. Там дядина гримає, що дитина нікому не дає покою (Мирний, І, 1954, 91); Останнім часом почав [чоловік] гримати на неї: - Що ти мені даєш страви то гіркі, то кислі? (Шиян, Баланда, 1957, 178); - Геть з хати, щеня! - гримає Оникій (Багмут, Опов., 1959, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гримаю | гримаємо |
2 особа | гримаєш | гримаєте |
3 особа | гримає | гримають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гриматиму | гриматимемо |
2 особа | гриматимеш | гриматимете |
3 особа | гриматиме | гриматимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гримав | гримали |
Жіночий рід | гримала | |
Середній рід | гримало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гримаймо | |
2 особа | гримай | гримайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гримаючи | |
Минулий час | гримавши |