грімкий
ГРІМКИЙ, а, е. 1. Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. - Анно, гуляй! - вдарив її нараз грімкий голос Петра по душі (Коб., II, 1956, 19); На дорозі знявся кущ полум'я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова (Кучер, Чорноморці, 1956, 121).
2. Який створює, видає різкі звуки, гуркіт і т. ін. Я тчу на грімкому верстаті (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 24); Її [залізну руду] рвали на шмаття грімкою вибухівкою (Загреб., Спека, 1961, 110).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | грімкий | грімка | грімке | грімкі |
Родовий | грімкого | грімкої | грімкого | грімких |
Давальний | грімкому | грімкій | грімкому | грімким |
Знахідний | грімкий, грімкого | грімку | грімке | грімкі, грімких |
Орудний | грімким | грімкою | грімким | грімкими |
Місцевий | на/у грімкому, грімкім | на/у грімкій | на/у грімкому, грімкім | на/у грімких |