губний
ГУБНИЙ1, а, е. 1. Прикм. до губа1 1. Губні м'язи; // Який виконується губами, діє за допомогою губ. Закінчила уроки ж семінарія - і сміх і крик під музику губну нехитру по класах залунали (Тич., I, 1957, 216); З німецьких окопів почулися звуки губної гармонії (Кучер, Голод, 1961, 129); // Признач. для губ. Геллерфорт поліз своїми пальцями в сумочку і, крім дзеркальця та губної помади, нічого не знайшов (Хижняк, Тамара, 1959, 122).
2. лінгв. Який утворюється з активною участю губ (див. губа1 1) (про звуки). Губні (лабіальні) приголосні - приголосні звуки, при вимові яких основним артикулюючим органом є губи (Сл. лінгв. терм., 1957, 44).
ГУБНИЙ3, а, е. Прикм. до губа3 . Губних старост обирало населення повіту з місцевих дворян (Іст. СРСР, 1956, 130).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | губний | губна | губне | губні |
Родовий | губного | губної | губного | губних |
Давальний | губному | губній | губному | губним |
Знахідний | губний, губного | губну | губне | губні, губних |
Орудний | губним | губною | губним | губними |
Місцевий | на/у губному, губнім | на/у губній | на/у губному, губнім | на/у губних |