гудина
ГУДИНА, и, ж., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових). - Гарненько намніть йому, шибеникові, уші [вуха]: хай не лазить по чужих городах та не псує на огірках гудини (Вас., І, 1959, 118); Маленькі кущики буйно розрослися, довгу цупку гудину рясно вкривали жовті квіточки й на землі лежали, то закручуючись кінцями, як півмісяці, то вигинаючись чудними кривульками, великі світло-зелені огірки (А.-Дав., За ширмою, 1963, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гудина | гудини |
Родовий | гудини | гудин |
Давальний | гудині | гудинам |
Знахідний | гудину | гудини |
Орудний | гудиною | гудинами |
Місцевий | на/у гудині | на/у гудинах |
Кличний | гудино | гудини |