гулюватий
ГУЛЮВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що гулястий. Безчубі, з бугруватими, гулюватими головами підхопили [студенти] від когось із надстроковиків і вже охоче завчають.. заповіді солдата (Гончар, Людина.., 1960, 62); Марія Федорівна, тримаючи в руці хусточку, дивилася на одутле обличчя з синіми прожилками на гулюватому носі графа (Кочура, Зол. грамота, 1960, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гулюватий | гулювата | гулювате | гулюваті |
Родовий | гулюватого | гулюватої | гулюватого | гулюватих |
Давальний | гулюватому | гулюватій | гулюватому | гулюватим |
Знахідний | гулюватий, гулюватого | гулювату | гулювате | гулюваті, гулюватих |
Орудний | гулюватим | гулюватою | гулюватим | гулюватими |
Місцевий | на/у гулюватому, гулюватім | на/у гулюватій | на/у гулюватому, гулюватім | на/у гулюватих |