гурточок
ГУРТОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гурток 1. Поміж чорних, закритих яток бродять окремі гурточки та пари (Коцюб., II, 1955, 243); Хоч малолітні діти й допомагали [батькові] в роботі, але ніяк не справджувалась давня істина: «де робить гурточок, там повний куточок» (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гурточок | гурточки |
Родовий | гурточка | гурточків |
Давальний | гурточкові, гурточку | гурточкам |
Знахідний | гурточок | гурточки |
Орудний | гурточком | гурточками |
Місцевий | на/у гурточку | на/у гурточках |
Кличний | гурточку | гурточки |