гусарка
ГУСАРКА, и, ж., розм. 1. Жінка гусара. Ні, не того мені шкода; А марніє моя врода, Люде не беруть. А на улиці дівчата Насміхаються, прокляті, Гусаркою звуть (Шевч., II, 1953, 156).
2. Куртка гусара. Тинявся [Давидов] з покою в покій, гриз тонкий вус і смикав шнури своєї гусарки (Рибак, Помилка.., 1956, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гусарка | гусарки |
Родовий | гусарки | гусарок |
Давальний | гусарці | гусаркам |
Знахідний | гусарку | гусарки, гусарок |
Орудний | гусаркою | гусарками |
Місцевий | на/у гусарці | на/у гусарках |
Кличний | гусарко | гусарки |