гуска
ГУСКА, и, ж. 1. Великий водоплавний свійський і дикий птах з довгою шиєю; самка гусака. Раз нашу гуску яструб вбив під плотом (Фр., XIII, 1954, 435); Не бачила вона, як з-під воріт .. дворища з гелганням вилізла стара гуска, а за нею викотились маленькі гусенята (Шиян, Баланда, 1957, 80); * У порівн. Хлопці дивились і сміялись, а Карпо, як гуска, плавав (Мирний, І, 1954, 249).
2. Страва з гусячого м'яса. Печена гуска, книші й пляшка з горілкою вже стоять на столику (Стор., І, 1957, 45); [Марія Тарасівна:] На столі холодець, оселедці, гуска, - ніхто навіть не доторкнувся (Корн., І, 1955, 91).
@ Як (мов, наче і т. ін. ) з гуски вода - нічого не впливає, не діє на кого-небудь, байдуже комусь. Ми вибігали босяком [босоніж] надвір, не дивлячись на мороз, вітер, дощ, І все сходило, як з гуски вода (Збірник про Кроп., 1955, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуска | гуски |
Родовий | гуски | гусок |
Давальний | гусці | гускам |
Знахідний | гуску | гуски, гусок |
Орудний | гускою | гусками |
Місцевий | на/у гусці | на/у гусках |
Кличний | гуско | гуски |