густо
ГУСТО. Присл. до густий. При самій землі росте трава густо і усяке зілля (Вовчок, І, 1955, 350); Сніг падає густо, грубими латками (Коб., III, 1956, 80); В просторій, прибраній, потрушеній соломою, як на свято, хаті густо пахло розпареним прядивом (Хор., Незакінч. політ, 1960, 34); Владо побачив, як вона густо почервоніла і нахилилася над столом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 330); В цю мить густо заревла сирена на теплоході (Собко, Скеля.., 1961,15); // у знач. присудк. сл. Багато. Хоч у голові пусто, аби грошей густо (Укр.. присл.., 1955, 250).
@ Часто й (та) густо; Часто-густо - майже постійно, майже весь час. Вона сама часто й густо услуговує синові (Мирний, IV, 1955, 118); Талановиті митці минулого не могли беззастережно прийняти ідеали будь-якого з існуючих класів як загальнолюдські і часто-густо шукали їх поза класами (Талант.., 1958, 180).
ГУСТО... Перша частина складних слів, що відповідає слову густий у 1 знач., напр.: густовітий, густоволосий, густогривий, густозаселений, густозоряний, густопосаджений, густоростучий, густоцвітий, густочубий і т. ін.; у 2 знач., напр.: густо-зелений, густо-синій, густосокий, густо-червоний і т.ін.