гуцати
ГУЦАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. Підкидати на руках, на колінах (дитину і т. ін.).
2. перех. і неперех. Під час руху підкидати, примушувати підскакувати. Привалившись до борта кузова, він зціплює зуби, щоб не застогнати, коли машина гуцає (Гончар, Людина.., 1960,163); // неперех. Підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь. Франка у вікно побачила, як кілька вершників, гуцаючи на сідлах, в'їжджали до села (Чорн., Визвол. земля, 1959, 114).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуцаю | гуцаємо |
2 особа | гуцаєш | гуцаєте |
3 особа | гуцає | гуцають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуцатиму | гуцатимемо |
2 особа | гуцатимеш | гуцатимете |
3 особа | гуцатиме | гуцатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гуцав | гуцали |
Жіночий рід | гуцала | |
Середній рід | гуцало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуцаймо | |
2 особа | гуцай | гуцайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гуцаючи | |
Минулий час | гуцавши |