гущавина
ГУЩАВИНА, и, ж. 1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Вас., III, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 66); // чого. Густі зарості чого-небудь. Од часу до часу він спуджував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очеретів (Досв., Вибр., 1959, 409); Зараз він піде на зелені схили дніпровських круч, загубиться в гущавині дерев (Гур., Друзі.., 1959, 29).
2. Те саме, що гуща 1, 3. Ольга добре ним [жаром] обгорнула горщика з борщем. Висунув [Микола], почав насипати з глибокого полумиска, вигортаючи гущавину (Кучер, Трудна любов, 1960, 7); Хлоп'ята дружно пірнали в гущавину натовпу і галасливими табунцями випурхували з-під ніг дорослих (Ткач, Плем'я.., 1961, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гущавина | гущавини |
Родовий | гущавини | гущавин |
Давальний | гущавині | гущавинам |
Знахідний | гущавину | гущавини |
Орудний | гущавиною | гущавинами |
Місцевий | на/у гущавині | на/у гущавинах |
Кличний | гущавино | гущавини |