гу-гу
ГУ-ГУ, ГУ-ГУ-ГУ, виг. Звуконаслідування, що передає гудіння вітру та звуки предметів, які гудуть, гуготять. Гу-гу-у-у! - загуло Віхало, і все кругом його закрутилося (Мирний, IV, 1955, 303); - Гу-гу-гу! - в дворі гуділо (Фр., XII, 1953, 35); По дорозі - Паровози: -Гу-гу-гу! - Відкрита путь (Нех., Ми живемо.., 1960, 20).
@ Ні (ані) гу-гу - мовчати, не сказати жодного слова. - Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся, ти, сопляк, і щоб ні гу-гу нікому! Чув? (Головко, II, 1957, 146); Другий день вже ні гу-гу й керівник дільниці [шахти] (С. Ол., Вибр., 1959, 219).