гімель
ГІМЕЛЬ, -я, ч. 1. Одна з форм англійського органума чи дисканта. 2. В англійській багатоголосній музиці 15 – 16-го ст. – розділення одного з голосів на два. 3. Форма кельтського багатоголосся 13-го ст.; двоголосний гімель починається й закінчується унісоном, а в основній частині проходить у паралельних терціях, секстах або децимах; у триголосному гімелі до двох голосів (сопрано, тенора) додається низький голос; провідним голосом, як правило, є верхній. 4. Поділ одного з голосів у творах 15 – 16-го ст. на два, що утворюють своєрідний дует і рухаються так само, як і в гімелі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гімель | гімелі |
Родовий | гімеля | гімелів |
Давальний | гімелеві, гімелю | гімелям |
Знахідний | гімель | гімелі |
Орудний | гімелем | гімелями |
Місцевий | на/у гімелі | на/у гімелях |
Кличний | гімелю | гімелі |