даритель
ДАРИТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто дарує (у 1 знач). [Герольд:] І люди ринули юрбою, - Нема дарителю одбою! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 227); Відомо, що крім духовних осіб, до афонських слов'янських монастирів йшли на прощу й запорізькі козаки, а з іменника Зографського монастиря бачимо, що його дарителями були українські запорізькі гетьмани та інші українські діячі, члени їх родин (Укр. іст. ж., 4, 1960, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | даритель | дарителі |
Родовий | дарителя | дарителів |
Давальний | дарителеві, дарителю | дарителям |
Знахідний | дарителя | дарителів |
Орудний | дарителем | дарителями |
Місцевий | на/у дарителі | на/у дарителях |
Кличний | дарителю | дарителі |