деповець
ДЕПОВЕЦЬ, вця, ч., розм. Робітник або службовець депо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | деповець | деповці |
Родовий | деповця | деповців |
Давальний | деповцеві, деповцю | деповцям |
Знахідний | деповця | деповців |
Орудний | деповцем | деповцями |
Місцевий | на/у деповці, деповцеві | на/у деповцях |
Кличний | деповцю | деповці |