дзбанок
ДЗБАНОК, розм. ЖБАНОК, нка, ч. Те саме, що дзбан. Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій Над тихим джерелом (Рильський, І, 1946, 146); Недаром кажуть, що до часу дзбанок воду носить (Вільде, Повнол. діти, 1960, 65); - Харчів покладіть, бо воно ж далина, В мою полотняну торбинку: Червоного жбанок старого вина Та білого хліба скоринку (Перв., II, 1958, 145); * Образно. Візьмеш до саду зайдеш, - А там у дзбанки янтарні Вливає дбайливе сонце Пахучі меди нектарні (Вирган, Квіт. береги, 1950, 74); * У порівн. Була [баба] сама невеличка, але туга, як полив'яний дзбанок (Гуц., Скупана.., 1965, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзбанок | дзбанки |
Родовий | дзбанка | дзбанків |
Давальний | дзбанкові, дзбанку | дзбанкам |
Знахідний | дзбанок | дзбанки |
Орудний | дзбанком | дзбанками |
Місцевий | на/у дзбанку | на/у дзбанках |
Кличний | дзбанку | дзбанки |