Замість "диктовка" в українській мові краще вживати "диктування"
диктовка
ДИКТОВКА, и, ж., розм. і. Те саме, що диктування. - Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда (Гончар, І, 1954, 309); Улюбленець генерального писаря, писар Пшеничний, з ранку до вечора гнув спину, писав під диктовку гетьмана або Виговського (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 19).
@ Під диктовку чию - під впливом кого-небудь, за наказом когось.
2. Те саме, що диктант. А Рома який молодець! Пише без помилок диктовки! (Коцюб., III, 1956, 408); - От що, діти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати (Вишня, II, 1956, 286).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | диктовка | диктовки |
Родовий | диктовки | диктовок |
Давальний | диктовці | диктовкам |
Знахідний | диктовку | диктовки |
Орудний | диктовкою | диктовками |
Місцевий | на/у диктовці | на/у диктовках |
Кличний | диктовко | диктовки |
диктування
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | диктування | диктування |
Родовий | диктування | диктувань |
Давальний | диктуванню | диктуванням |
Знахідний | диктування | диктування |
Орудний | диктуванням | диктуваннями |
Місцевий | на/у диктуванні | на/у диктуваннях |
Кличний | диктування | диктування |