диктувати
ДИКТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Проказувати, зачитувати що-небудь уголос, щоб той, хто слухає, записував. І тепер він [С. І. Мамонтов] керував усією роботою і в той же час писав п'єсу, жартував з молоддю, диктував ділові папери (Моє життя в мист., 1955, 90); Кінець листа він диктував, сидячи на вузенькій похідній койці (Довж., Зач. Десна, 1957, 141); * Образно. Сама моя фантазія диктувала мені на папір повісті, новели (Коб., III, 1956, 547).
2. кому. Пропонувати що-небудь для безвідмовного виконання; вказувати, наказувати. - Ти мені будеш диктувати, якого мені клієнта добирати? Я ще тут господар.. Так буде, як я скажу! (Вільде, Сестри.., 1958, 489); * Образно. В наш вік радянська людина.. диктує природі свої закони, її сліпим примхам протиставляє свою свідому волю (Вол., Сади.., 1950, 209); // перен. Ставити вимоги, підказувати. Любов до соціалістичної Батьківщини диктує нам [письменникам]: усю свою роботу побудувати так, щоб вона була високохудожня, а разом з тим цілеспрямована (Тич., III, 1957, 52); Інтереси свободи творчості диктують художникові необхідність постійного збагачення знань (Талант.., 1958, 119).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | диктую | диктуємо |
2 особа | диктуєш | диктуєте |
3 особа | диктує | диктують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | диктуватиму | диктуватимемо |
2 особа | диктуватимеш | диктуватимете |
3 особа | диктуватиме | диктуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | диктував | диктували |
Жіночий рід | диктувала | |
Середній рід | диктувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | диктуймо | |
2 особа | диктуй | диктуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | диктуючи | |
Минулий час | диктувавши |