дипломатичний
ДИПЛОМАТИЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до дипломатії (у 1 знач.). Росія ще з другої половини XVI ст . стала зав'язувати торговельні і дипломатичні зносини з Азією (Видатні вітч. географи.., 1954, 9); Хмельницький умілими дипломатичними переговорами 1649-1650 рр. з турецьким урядом добився того, що султан наказав своєму васалові Іслам-Гірею III підтримувати козаків у боротьбі проти Польщі (Іст. УРСР, І, 1953, 242).
^ Дипломатичний корпус - сукупність акредитованих при уряді якої-небудь країни представників інших країн. На трибунах члени дипломатичного корпусу (Рад. Укр., 9.УІІІ 1959, 1).
2. перен. Власт. дипломатові (у 2 знач.); ухильний, спритний. - Ще недавно Олександр називав мене братом, - згадував Наполеон, - але то була дипломатична гра і хитрість росіянина (Кочура, Зол. грамота, 1960, 59); Доктор Безбородько був обережний. На дипломатичні запросини він відповів дипломатичним викрутасом (Вільде, Сестри.., 1958, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дипломатичний | дипломатична | дипломатичне | дипломатичні |
Родовий | дипломатичного | дипломатичної | дипломатичного | дипломатичних |
Давальний | дипломатичному | дипломатичній | дипломатичному | дипломатичним |
Знахідний | дипломатичний, дипломатичного | дипломатичну | дипломатичне | дипломатичні, дипломатичних |
Орудний | дипломатичним | дипломатичною | дипломатичним | дипломатичними |
Місцевий | на/у дипломатичному, дипломатичнім | на/у дипломатичній | на/у дипломатичному, дипломатичнім | на/у дипломатичних |