директивний
ДИРЕКТИВНИЙ, а, е. Стос. до директиви. Директивні органи; // Який є директивою або містить у собі керівні вказівки. Нині на перший план.. виходить ініціатива, творчість, зацікавленість, а не формальне виконання директивних циркулярів (Літ. Укр., 27.ІІІ 1964, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | директивний | директивна | директивне | директивні |
Родовий | директивного | директивної | директивного | директивних |
Давальний | директивному | директивній | директивному | директивним |
Знахідний | директивний, директивного | директивну | директивне | директивні, директивних |
Орудний | директивним | директивною | директивним | директивними |
Місцевий | на/у директивному, директивнім | на/у директивній | на/у директивному, директивнім | на/у директивних |