довколишній
ДОВКОЛИШНІЙ, я, є. Який міститься навколо, поблизу; навколишній, околишній. Виразні обриси довколишніх предметів розпливалися в темряві (Фр., II, 1950, 93); Весною довколишній світ шумів малахітовою зеленню, хлюпотів голубизною лісових озер (Руд., Остання шабля, 1959, 12); // у знач. ім. довколишнє, нього, с. Те, що знаходиться навколо, поблизу. Погляд його був спрямований кудись далеко, а думка наче піднеслася над усім довколишнім, буденним... (Сміл., Сад, 1952, 27); // Який живе в місцевості, що розташована навколо, поблизу. Не спали в цю ніч довколишні хуторяни (Гончар, Таврія.., 1957, 525); - Недарма цієї землі так бояться довколишні мешканці (Смолич, І, 1958, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довколишній | довколишня | довколишнє | довколишні |
Родовий | довколишнього | довколишньої | довколишнього | довколишніх |
Давальний | довколишньому | довколишній | довколишньому | довколишнім |
Знахідний | довколишній, довколишнього | довколишню | довколишнє | довколишні, довколишніх |
Орудний | довколишнім | довколишньою | довколишнім | довколишніми |
Місцевий | на/у довколишньому, довколишнім | на/у довколишній | на/у довколишньому, довколишнім | на/у довколишніх |