довіз
ДОВІЗ, довозу, ч. 1. Дія за знач. довозити. Він думав про гуртову торгівлю сіллю, особливо в гірських повітах, де сіль, найпаче зимою, робиться страшенно дорога задля трудності довозу (Фр., VIII, 1952, 382); Довіз палива до Коломиї припинився (Мас., Під небом.., 1961, 10).
2. Загальна кількість або загальна вартість товарів, доставлених у країну. Давно вже землеробство під Цар-городом прийшло до цілковитого занепаду і Стамбул харчувався виключно морським довозом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 555).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довіз | довози |
Родовий | довозу | довозів |
Давальний | довозові, довозу | довозам |
Знахідний | довіз | довози |
Орудний | довозом | довозами |
Місцевий | на/у довозі | на/у довозах |
Кличний | довозе | довози |
довезти
ДОВЕЗТИ див. довозити.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довезу | довеземо |
2 особа | довезеш | довезете |
3 особа | довезе | довезуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довіз | довезли |
Жіночий рід | довезла | |
Середній рід | довезло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довезімо | |
2 особа | довези | довезіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | довізши |