додатковий
ДОДАТКОВИЙ, а, е. 1. Який є додатком (у 2 знач.) до чого-небудь. Ланка одержала в додаткову оплату 900 пудів картоплі (Вол., Сади.., 1950, 106); Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час. Це додаткове навантаження вона взяла на себе добровільно (Ткач, Плем'я.., 1961, 46).
^ Додаткова вартість, ек. - вартість, створювана працею найманого робітника зверх вартості робочої сили і безплатно привласнювана капіталістом. У капіталістичному суспільстві, де панує приватна власність на засоби виробництва і метою виробництва є додаткова вартість, організація праці являє собою знаряддя експлуатації (Ком. Укр., 4, 1960, 37).
2. грам. Який виконує роль додатка (у 3 знач.). Підрядним додатковим реченням називається таке, яке пояснює або заміняє додаток головного речення (Грам. укр. мови, II, 1957, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | додатковий | додаткова | додаткове | додаткові |
Родовий | додаткового | додаткової | додаткового | додаткових |
Давальний | додатковому | додатковій | додатковому | додатковим |
Знахідний | додатковий, додаткового | додаткову | додаткове | додаткові, додаткових |
Орудний | додатковим | додатковою | додатковим | додатковими |
Місцевий | на/у додатковому, додатковім | на/у додатковій | на/у додатковому, додатковім | на/у додаткових |