домовинний
ДОМОВИННИЙ, а, е. Такий, як у домовині. Дома застає Дарка вже сутінки і цей немилий, домовинний запах, яким хворіють усі житлові кімнати, коли позачиняти вікна і вигнати з кімнати людей (Вільде, Повнол. діти, 1960, 56); Нагадування знов про Васю Молокана в такій, ще новій для Преображенського, редакції знов посіяло в душі домовинний холод (Ле, Міжгір'я, 1953, 526).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | домовинний | домовинна | домовинне | домовинні |
Родовий | домовинного | домовинної | домовинного | домовинних |
Давальний | домовинному | домовинній | домовинному | домовинним |
Знахідний | домовинний, домовинного | домовинну | домовинне | домовинні, домовинних |
Орудний | домовинним | домовинною | домовинним | домовинними |
Місцевий | на/у домовинному, домовиннім | на/у домовинній | на/у домовинному, домовиннім | на/у домовинних |