дорікнути
ДОРІКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до дорікати. Поки обгонили їх косарі, помовчали дівчата. Потім Марійка обережненько дорікнула Оксані (Головко, І, 1957. 115); - Коли вже на те пішло, - повернувся він до кошового, - що всякий нехтує козацькою честю, то не дорікне вже ніхто мені (Довж., І, 1958, 254).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дорікну | дорікнемо |
2 особа | дорікнеш | дорікнете |
3 особа | дорікне | дорікнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дорікнув | дорікнули |
Жіночий рід | дорікнула | |
Середній рід | дорікнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дорікнімо | |
2 особа | дорікни | дорікніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дорікнувши |