дослідницький
ДОСЛІДНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до дослідник. Завдання цієї дослідницької групи було відшукати морський шлях з Обської губи в Єнісей (Видатні вітч. географи.., 1954, 30); // Пов'язаний з науковим дослідженням. - Здається мені, що спершу нам, так би мовити, дослідникам, треба буде завоювати собі право на таку розкіш, як дослідницька праця... (Шовк., Інженери, 1956, 125).
2. Признач. для ведення дослідів. За десять хвилин Гордій має йти до дослідницької кімнати (Донч., І, 1956, 370).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дослідницький | дослідницька | дослідницьке | дослідницькі |
Родовий | дослідницького | дослідницької | дослідницького | дослідницьких |
Давальний | дослідницькому | дослідницькій | дослідницькому | дослідницьким |
Знахідний | дослідницький, дослідницького | дослідницьку | дослідницьке | дослідницькі, дослідницьких |
Орудний | дослідницьким | дослідницькою | дослідницьким | дослідницькими |
Місцевий | на/у дослідницькому, дослідницькім | на/у дослідницькій | на/у дослідницькому, дослідницькім | на/у дослідницьких |