дотеп
ДОТЕП, у, ч. 1. Кмітливий влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком. Я знов розвішував вуха, слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок та дотепів (Фр., IV, 1950. 205); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (Руд., Остання шабля, 1959, 21}.
@ Сипати дотепами (дотепи) див. сипати.
2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. [Анна:] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Л. Укр., III, 1952, 334); Якби тому хлопові дати можливість розправити крила!.. Якими талантами, якою глибиною мислі, яким дотепом, яким генієм у винахідництві, якою красою мови й пісні блиснув би він перед світом! (Вільде, Сестри.., 1958, 277).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дотеп | дотепи |
Родовий | дотепу | дотепів |
Давальний | дотепові, дотепу | дотепам |
Знахідний | дотеп | дотепи |
Орудний | дотепом | дотепами |
Місцевий | на/у дотепі | на/у дотепах |
Кличний | дотепе | дотепи |
дотепа
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дотепа | дотепи |
Родовий | дотепи | дотеп |
Давальний | дотепі | дотепам |
Знахідний | дотепу | дотепи, дотеп |
Орудний | дотепою | дотепами |
Місцевий | на/у дотепі | на/у дотепах |
Кличний | дотепо | дотепи |