дражливий
ДРАЖЛИВИЙ, а, е. 1. Який вимагає великої обережності, тактовності. Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему (Шовк., Інженери, 1956, 137); Староста канівський і староста черкаський прибули до Базавлука в дуже дражливій справі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 479).
2. Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний. Се зовсім інший гомін, більше металевий, більше дражливий для слуху (Фр., II, 1950, 254); Легкий вітер приносив звідти дражливі пахощі страви (Шиян, Партиз. край, 1946, 116).
3. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. Лаврінові стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові (Н.-Лев., II, 1956, 345); Після розриву з Вірою Коля був дуже дражливий, ходив похмурий (Руд., Вітер.., 1958, 388).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дражливий | дражлива | дражливе | дражливі |
Родовий | дражливого | дражливої | дражливого | дражливих |
Давальний | дражливому | дражливій | дражливому | дражливим |
Знахідний | дражливий, дражливого | дражливу | дражливе | дражливі, дражливих |
Орудний | дражливим | дражливою | дражливим | дражливими |
Місцевий | на/у дражливому, дражливім | на/у дражливій | на/у дражливому, дражливім | на/у дражливих |