дружитися
ДРУЖИТИСЯ, дружуся, дружишся, недок., розм. 1. з ким. Те саме, що дружити 1. Андрій не дуже якось з ним дружився (Фр., VIII, 1952, 235); Він на диво сам зрозумів, що для царгородян він тільки варвар, якого вважають за ловецького собаку та з яким ніхто не дружиться (Оп., Іду.., 1958, 259).
2. з ким і без додатка. Те саме, що одружуватися. Не хотів [Гриць] ані дружитись, ані дома жити - чумакував (Вовчок, І, 1955, 40); Данько з Тоською дружилися - вперше в історії Печорська.. - без церкви і попа, на віру, але - законно (Смолич, Мир.., 1958, 52).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дружуся | дружимося |
2 особа | дружишся | дружитеся |
3 особа | дружиться | дружаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дружитимуся | дружитимемося |
2 особа | дружитимешся | дружитиметеся |
3 особа | дружитиметься | дружитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дружився | дружилися |
Жіночий рід | дружилася | |
Середній рід | дружилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дружімося | |
2 особа | дружися | дружіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дружачись | |
Минулий час | дружившись |