дієздатний
ДІЄЗДАТНИЙ, а, е. 1. Здатний до дії, діяльності. На відміну від Європи кінця XVIII і першої половини XIX століття саме Росія дала приклад країни, в якій стара організація [РСДРП] довела свою життєвість і свою дієздатність (Ленін, 19, 1950, 353); Творчий колектив сильніший, дієздатніший за окремого творчого працівника (Довж., III, 1960, 250).
2. юр. Який має громадянську і юридичну повноправність; юридично зрілий, самостійний, незалежний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дієздатний | дієздатна | дієздатне | дієздатні |
Родовий | дієздатного | дієздатної | дієздатного | дієздатних |
Давальний | дієздатному | дієздатній | дієздатному | дієздатним |
Знахідний | дієздатний, дієздатного | дієздатну | дієздатне | дієздатні, дієздатних |
Орудний | дієздатним | дієздатною | дієздатним | дієздатними |
Місцевий | на/у дієздатному, дієздатнім | на/у дієздатній | на/у дієздатному, дієздатнім | на/у дієздатних |