ет
ЕТ, виг. 1. Уживається при вираженні розчарування, недовір'я, безнадійності. - Люди сподіваються... - Ет! Сподіванки людські!.. (Вовчок, І, 1955,147); [Аквіла:] Ет, хоч куди подайся - вмерти треба, як не тепер, то згодом (Л. Укр., II, 1951, 486); - Ет, і не питайте, - безнадійно трусонув [Мирон] пальцями лівої руки і звісив голову під вагою чотирьох насторожених очей (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 44).
2. Уживається при вираженні незадоволення, презирства, заперечення. Перевів очі [Карпо Петрович] од цяцьки на жінку і презирливо плямкнув губами. - Ет, чортзна-що... (Коцюб., II, 1955, 371); - Ет, яка там дитина? Ніякої дитини нема, - рішив одразу Череватий (Григ., Вибр., 1959, 37).
3. Уживається при вираженні докору, досади. - А люд єрусалимський розійшовся одурений і гнівний по домівках. Ет, аж досада здумати, для кого занапастив я все своє життя! (Л. Укр., III, 1952, 137).
4. Уживається при вираженні байдужого ставлення до кого-, чого-небудь. Він зовсім не жалував тих грошей, що складав з зими ще собі на свиту. Ет, чи то конче потрібна йому нова свита! Старої ще не зносив гаразд (Коцюб., І, 1955, 54).
5. Уживається при вираженні рішучості. - Ет, дай спокій, старий! - розсердилася Мартоха, - аж не хочеться слухати! (Л. Укр., III, 1952, 668).
ета
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ета | ети |
Родовий | ети | ет |
Давальний | еті | етам |
Знахідний | ету | ети |
Орудний | етою | етами |
Місцевий | на/у еті | на/у етах |
Кличний | ето | ети |