життєлюбець
ЖИТТЄЛЮБЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що життєлюб. Незважаючи на всі житейські бурі і незгоди, [Л. М.] Толстой був великим життєлюбцем і правдолюбцем, переконаним оптимістом (Рад. Укр., 9.IX 1958, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | життєлюбець | життєлюбці |
Родовий | життєлюбця | життєлюбців |
Давальний | життєлюбцеві, життєлюбцю | життєлюбцям |
Знахідний | життєлюбця | життєлюбців |
Орудний | життєлюбцем | життєлюбцями |
Місцевий | на/у життєлюбці, життєлюбцеві | на/у життєлюбцях |
Кличний | життєлю | життєлюбці |